Ставка 15,5%, депозит 14%, а на руки — 10,8%: скільки насправді заробляє вкладник

Облікова ставка Національного банку становить 15,5%, а середня ставка за річним гривневим депозитом у великих банках на початку вересня 2026 року трималася на рівні 14,07%. Проте вкладник, який відкрив такий депозит, отримає на руки лише 10,83% річних. Якщо ж порівняти цю цифру з інфляцією, яку НБУ прогнозує на кінець року, реальний заробіток скорочується до величини, меншої за один відсоток.

Між гучною новиною про ставку і рядком у виписці стоять два фільтри — банківська маржа й податок, — а за ними ще й інфляція. Про кожен із них зазвичай розповідають окремо, тому цілісної картини людина не бачить і орієнтується на цифру з заголовка. Нижче я складаю цю арифметику докупи, порівнюю депозит із державними облігаціями, дохід за якими звільнено від податку, і окремо показую, чому висновок, що напрошувався після аукціону 1 вересня, через тиждень довелося переглянути.

1. Облікова ставка: з чого починається ланцюжок

Облікову ставку НБУ підвищено до 15,5% з 31 липня 2026 року, тоді як до того, з 30 січня, вона становила 15%, що видно в історії ставок за даними НБУ. Станом на 13 вересня ця ставка чинна, і вересневого рішення ще не було. Найближче засідання правління НБУ з монетарної політики, як повідомляло LB.ua, заплановано на 17 вересня, тож усі розрахунки нижче прив'язані до ставки, яка діє на дату публікації.

Облікову ставку зручно розуміти як ціну часу, бо вона показує, скільки коштує мати гроші сьогодні, а не завтра. Підвищуючи її, центральний банк робить гривню дорожчою, щоб люди менше витрачали й більше зберігали, а тиск на ціни через це слабшав. Липневе рішення регулятор пояснив посиленням фундаментального цінового тиску й очікуваним прискоренням інфляції до кінця року, а в прогнозі, який переказав «Дебет-Кредит», допустив ще одне підвищення до 16% упродовж 2026 року й повернення до пом'якшення лише в II кварталі 2027-го.

2. Перший фільтр: банк

Банк не зобов'язаний передавати вкладникові облікову ставку, і найкращим орієнтиром того, скільки він насправді пропонує, є Український індекс ставок за депозитами фізичних осіб, UIRD. Його розраховують за методологією, погодженою з НБУ, на основі оголошених ставок 20 провідних банків для стандартного вкладу без поповнення й із виплатою процентів у кінці строку, тож це не рекламна обіцянка окремої установи, а усереднена ринкова цифра. Станом на 7 вересня 2026 року індекс за річними гривневими вкладами становив 14,07%, а 8 вересня знизився до 13,99% і на цьому рівні тримався щонайменше до 11 вересня.

Різницю між 15,5% і 14,07% часто називають маржею банківської системи, і як спрощення це прийнятно, хоча зв'язок тут опосередкований, бо на депозитні ставки впливають умови розміщення коштів банків у НБУ, конкуренція за фондування та структура пасивів кожного банку. Претензії до банків тут недоречні, оскільки йдеться про нормальну механіку ринку, але зафіксувати результат варто. Частина потенційної дохідності зникає ще до того, як вкладник щось підписав.

3. Другий фільтр: податок, якого не видно

Проценти за депозитом в Україні оподатковуються двома платежами одночасно. Податок на доходи фізичних осіб становить 18% за пунктом 167.1 Податкового кодексу. Військовий збір з 1 грудня 2024 року для більшості платників становить 5% замість колишніх 1,5%: таку ставку встановив Закон № 4015-IX, і вона закріплена в пункті 16¹ підрозділу 10 розділу XX кодексу. Разом виходить 23%, і це стосується процентів як за гривневими, так і за валютними вкладами.

Вирішальна деталь полягає в механіці стягнення. Підпункт 170.4.1 того самого кодексу робить банк податковим агентом, який утримує податок під час нарахування процентів, і прямо визначає, що такі доходи остаточно оподатковуються агентом, тому вкладник не подає декларацію, нічого не рахує й не отримує окремого повідомлення. Саме через це більшість людей податку не помічає: гроші не списуються з рахунку в них на очах, вони просто ніколи туди не надходять.

На умовному прикладі це виглядає так. Якщо покласти 100 000 гривень на рік під 14,07% без капіталізації, банк нарахує 14 070 гривень процентів, утримає з них 3 236 гривень податку й збору, і вкладник отримає 10 834 гривні, тобто 10,83% річних. Ставка в договорі при цьому залишиться 14,07%, і саме її вкладник пам'ятатиме як дохідність свого вкладу.

4. Правило 0,77

З цього випливає найпростіше практичне правило: щоб побачити справжню номінальну дохідність депозиту, оголошену ставку треба помножити на 0,77. Для ринкового індексу 14,07% це дає 10,834%, або приблизно 10,8%, а для значення 13,99%, яке індекс показує з 8 вересня, — 10,77%. Банк цієї арифметики в рекламі не показує з простої причини: вона не додає продуктові привабливості. Проте одне множення, зроблене до підписання договору, змінює уявлення про вклад сильніше, ніж будь-яке порівняння банківських пропозицій між собою.

5. Інфляція забирає решту

Однак 10,8% — це ще номінальні гроші, і наступний фільтр встановлює інфляція. У липні 2026 року споживча інфляція становила 7,7% у річному вимірі, а за серпневим експресвипуском Держстату вона прискорилася до 8,1%. Базова інфляція, з якої вилучено найбільш мінливі ціни й адміністративно регульовані тарифи, у серпні так само становила 8,1%, як повідомили Укрінформ і LIGA.net.

І це ще не пік, бо НБУ в липневому Інфляційному звіті прогнозує прискорення інфляції до 10% наприкінці 2026 року. Далі регулятор очікує її сповільнення до 6,9% у 2027-му й повернення до цілі в 5% лише 2028 року. Основні параметри цього прогнозу однаково переказали «Дебет-Кредит» і LB.ua, тож розбіжностей між незалежними викладами немає.

Якщо зіставити 10,83% після податку з прогнозними 10%, реальна дохідність за точною формулою Фішера становить близько 0,75% річних, а за фактичною серпневою інфляцією 8,1% — приблизно 2,5%. Тут потрібне застереження: для річного вкладу, відкритого у вересні, значення має інфляція за наступні дванадцять місяців, а за прогнозом НБУ вона спершу підніметься до 10%, а потім почне знижуватися, тож оцінка «менше одного відсотка» є радше песимістичною межею, ніж точним розрахунком. Висновок від цього, втім, не змінюється. Вкладник не втрачає гроші, але й не заробляє їх, фактично оплачуючи банкові зберігання, за яке йому дозволяють залишитися приблизно при своєму.

6. Законна альтернатива: державні облігації

Альтернатива, у якій ця арифметика виглядає інакше, існує, і вона настільки нудна, що про неї рідко говорять. 1 вересня 2026 року Міністерство фінансів провело черговий аукціон з розміщення облігацій внутрішньої державної позики й залучило до бюджету 6,07 млрд гривень. Гривневі папери строком обігу 378 днів на ньому розмістили під 15,18% річних, як повідомив Укрінформ з посиланням на Мінфін, а первинні результати публікуються в розділі аукціонів на сайті міністерства. На наступному аукціоні, 8 вересня, річні папери пішли під 15,16%, тобто дохідність короткого строку за тиждень практично не змінилася.

Ключова відмінність від депозиту полягає в податках. За Податковим кодексом проценти, нараховані на державні цінні папери, не включаються до оподатковуваного доходу фізичної особи згідно з підпунктом 165.1.2, а інвестиційний прибуток від операцій із ними — згідно з підпунктом 165.1.52. Військовий збір на ці доходи також не нараховується, бо підпункт 1.7 пункту 16¹ підрозділу 10 розділу XX звільняє від нього доходи, що не включаються до оподатковуваного доходу, а жоден із цих двох підпунктів у переліку винятків не згадано. Отже, у дохідності ОВДП немає того податкового фільтра, який перетворює 14,07% депозиту на 10,83%.

У лоб порівняння виглядає так: депозит дає 10,83% після податку, а державні облігації за результатами аукціону 1 вересня — 15,18% без податку, тож різниця становить 4,35 відсоткового пункту, або приблизно на 40% більший дохід на тих самих грошах. Строки при цьому майже збігаються, адже 378 днів відрізняються від річного депозиту лише на 13 днів. За прогнозної інфляції 10% реальна дохідність такого папера становить близько 4,7% річних, тобто вже помітно відривається від нуля.

7. Чесне порівняння: у чому депозит виграє

Порівняння без зворотного боку було б некоректним, тому обмеження облігацій треба назвати так само прямо, як їхню перевагу. Їх три, і кожне з них здатне з'їсти частину тих 4,35 пункту або зробити облігації просто непридатними для конкретних грошей. Жодне з цих обмежень не скасовує податкової переваги, але саме вони визначають, для кого ця перевага реальна.

Перше обмеження стосується гарантії. Депозит захищений системою гарантування вкладів, і за Законом № 2180-IX протягом воєнного стану та трьох місяців після його припинення чи скасування Фонд гарантування вкладів фізичних осіб відшкодовує вклад у повному розмірі разом із нарахованими процентами. Після цього гранична сума відшкодування становитиме не менше 600 тисяч гривень, бо саме ця норма закону набирає чинності через три місяці після завершення воєнного стану. Для державних облігацій подібного механізму немає, адже боржником там є сама держава.

Тут є нюанс, який варто продумати самостійно, і це вже моя інтерпретація, а не юридичний факт. Фонд гарантування є окремою установою з власними ресурсами, тож ототожнювати його з державним бюджетом неправильно. Проте стаття 25 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачає, що в разі вичерпання власних джерел Фонд отримує від держави кредит або безповоротний внесок, зокрема у вигляді тих самих облігацій внутрішньої державної позики. Тому, обираючи депозит замість ОВДП, людина не так уникає ризику держави, як дивиться на нього через інше вікно. Це не означає, що гарантія нічого не варта, бо вона чинна й працює, але її остаточною опорою є та сама платоспроможність держави.

Друге обмеження стосується ціни входу. Фізична особа зазвичай не бере участі в аукціоні безпосередньо: вона відкриває рахунок у цінних паперах і купує облігації через банк чи брокера, або з їхнього портфеля, або через первинного дилера, який подає заявку від її імені. Тому дохідність, яку отримує роздрібний покупець, як правило, нижча за аукціонні 15,18%, бо в ціну закладено націнку посередника, а до неї додаються комісії за купівлю й нерідко за обслуговування рахунку. Номінал однієї облігації становить 1 000 гривень, тож формальний поріг входу низький, але фіксовані комісії на малих сумах з'їдають непропорційно велику частину переваги, і свою комісію варто порахувати до того, як радіти чотирьом пунктам різниці.

Третє обмеження стосується ліквідності й ціни. Депозит, договір якого передбачає дострокове розірвання, можна закрити раніше, втративши проценти, але повернувши тіло вкладу, тоді як облігацію до погашення можна лише продати на ринку за ту ціну, яку за неї дадуть. Ціна облігації рухається протилежно до ринкової дохідності: якщо ставки за нові папери зростуть, ваш папір із нижчою дохідністю подешевшає, і при продажу до погашення можна отримати менше, ніж заплатили. Для того, хто тримає облігацію до кінця строку, цей ризик не реалізується, але для того, кому гроші можуть знадобитися раніше, він цілком реальний.

8. Перевернута крива, яка протрималася тиждень

На тому самому аукціоні 1 вересня була деталь, повз яку легко пройти: папери на 378 днів розмістили під 15,18%, а папери на 910 днів, тобто приблизно на 2,5 року, — під 12,44%. Саме довший випуск при цьому дав 5 із 6,07 млрд залучених гривень. Довгі гроші виявилися дешевшими для держави за короткі, хоча в нормальній ситуації має бути навпаки, адже, віддаючи гроші на довший строк, інвестор просить за це більшу премію.

Стандартне прочитання такої картини полягає в тому, що ринок очікує зниження ставок, бо інвестор погоджується зафіксувати 12,44% на 2,5 року замість 15,18% на рік лише тоді, коли вважає, що через рік такої короткої дохідності вже не буде. Звідси напрошувався практичний висновок: поточні високі ставки тимчасові, а той, хто розміщує гроші на три місяці, щоб подивитися, з великою ймовірністю перевкладатиме їх під нижчий процент. Цей висновок узгоджувався і з липневим прогнозом НБУ, який очікує повернення до пом'якшення монетарної політики у II кварталі 2027 року, хоча водночас допускає ще одне підвищення ставки до кінця 2026-го.

Однак наступний аукціон картину змінив. 8 вересня Мінфін розмістив річні папери під 15,16%, а 2,5-річні — під 16,09%, як повідомив Укрінформ, тобто довгі гроші знову обходяться державі дорожче за короткі, а для покупця довгий папір розміщено з вищою дохідністю, отже, за нижчою ціною. Інверсії на цьому аукціоні вже немає, хоча й обсяги були значно скромнішими: загалом залучено 1,74 млрд гривень, із них у 2,5-річних паперах — 669 млн.

Звідси методологічне застереження, яке стосується будь-якого подібного сигналу. Два числа з одного аукціону — це не побудована крива дохідності ринку, для якої потрібні дані вторинних торгів за всією лінійкою строків. На результат окремого дня сильно впливає те, хто й на яку суму прийшов саме тоді, а 1 вересня на довгий випуск припало 5 млрд гривень, тож його дохідність відображала попит, зосереджений в одному папері одного дня. Тому сигнал «ринок чекає зниження ставок» варто вважати гіпотезою, яку треба звіряти з наступними аукціонами, а не встановленим фактом, і перший же наступний аукціон цієї гіпотези не підтвердив. Практичний висновок від цього стає не слабшим, а обережнішим: будувати стратегію на здогадці про пік ставок ризиковано в обидва боки, тож строк розміщення краще обирати під власну потребу в грошах, а не під прогноз.

9. Валюта: страховка, а не дохідність

Офіційний курс НБУ на 8 вересня 2026 року становив 44,47 гривні за долар, а на 11 вересня — 44,55. Упродовж літа він коливався в обидва боки в межах вузького коридору, від 44,27 на 1 червня до 44,98 на 11 червня, що видно з архіву офіційного курсу. Валютний депозит при цьому дає дуже мало, бо UIRD за річними доларовими вкладами станом на 11 вересня становив 1,13%, а після тих самих 23% податку й збору на руки лишається близько 0,87%.

Тому долар у гривневій економіці корисно розуміти не як джерело дохідності, а як страховку від різкого руху курсу, і це авторська рамка, а не економічний закон. За страховку платять, а не заробляють на ній, і змішування двох функцій — зберегти купівельну спроможність у разі курсового шоку та отримати дохід — є типовою й дорогою помилкою. Хто тримає валюту заради заробітку, той зазвичай розчаровується саме тоді, коли курс довго стоїть на місці, як це було цього літа.

10. Що робити практично

Ці кроки не є індивідуальною інвестиційною порадою, бо описують порядок розрахунку, а не готове рішення. Результат залежить від ваших обставин, строку, на який вільні гроші, і від умов конкретного банку чи брокера. Проте сама послідовність розрахунку однакова для всіх, і пропускати в ній жоден крок не варто.

По-перше, візьміть ставку свого діючого депозиту й помножте її на 0,77, бо саме це ваша справжня номінальна дохідність. Дуже ймовірно, що ви побачите цю цифру вперше, і вона буде помітно нижчою за ту, яку ви пам'ятаєте з договору. Для валютного вкладу правило те саме, лише вихідна ставка там у рази менша.

По-друге, відніміть інфляцію — фактичну серпневу 8,1% або прогнозну на кінець року 10% — і подивіться на реальний результат. Якщо він близький до нуля, це не привід панікувати, а привід перестати вважати депозит інвестицією. Депозит виконує функцію зберігання ліквідності, а не заробітку, і в цій ролі він цілком корисний.

По-третє, якщо сума значна й гроші не знадобляться щонайменше рік, порахуйте державні облігації разом із комісіями й націнкою вашого банку чи брокера. Рахувати треба не «загалом вигідніше», а конкретно у ваших цифрах: яку дохідність до погашення вам пропонують, скільки коштує купівля й обслуговування рахунку і що лишиться після цього. Якщо після всіх витрат перевага над депозитом стискається до частки відсоткового пункту, простота й гарантія вкладу можуть виявитися ціннішими.

По-четверте, розподіляйте гроші за призначенням, а не за дохідністю. Подушка на три місяці витрат має лежати там, звідки її можна забрати завтра, навіть під нульову реальну ставку, тоді як решта може працювати на довшому строку. Така структура знімає головний ризик облігацій, тобто необхідність продавати їх до погашення в невдалий момент.

По-п'яте, не намагайтеся спіймати пік ставок. Аукціон 1 вересня, здавалося, показав, що ринок бачить цей пік уже позаду, а аукціон 8 вересня цей сигнал не підтвердив, і саме така мінливість показує, наскільки ненадійно будувати рішення на здогадці про майбутні ставки. Найближчими орієнтирами будуть рішення НБУ 17 вересня й наступні аукціони Мінфіну, але той, хто чекає ідеальної пропозиції, нерідко заходить тоді, коли вікно вже зачинилося.

Головна думка

Облікову ставку ми звикли обговорювати як новину — підняли, знизили, залишили, — але для звичайної людини вона стає чимось відчутним лише після двох фільтрів, банківської маржі й податку. Після них гучні 15,5% перетворюються на скромні 10,8%, а потім інфляція забирає майже все, що залишилося. Тому реальний заробіток на гривневому депозиті в нинішніх умовах близький до нуля, і вкладник, який цього не бачить, ухвалює рішення за цифрою, якої в його кишені ніколи не буде.

Це не змова й не обман, а звичайна конструкція, про яку просто рідко розповідають повністю. Різниця між тим, щоб знати цю арифметику, і тим, щоб не знати її, вимірюється кількома відсотками на рік, і на дистанції в кілька років вона перетворюється на відчутну суму. Водночас вересневі аукціони нагадали й про інше: навіть найпереконливіший ринковий сигнал варто перевіряти наступними даними, перш ніж перетворювати його на рішення про власні гроші.