Гроші знову дорожчають — і чому дешеві не повернуться найближчим часом

30 січня 2026 року Національний банк знизив облікову ставку й оголосив про початок циклу пом'якшення, тобто пообіцяв поступове здешевлення грошей, доступніший кредит і трохи більше простору для економіки. Цей цикл тривав рівно пів року: уже 30 липня ставку повернули до 15,5%, тож увесь цикл пом'якшення 2026 року звівся до одного кроку вниз, пів року паузи та одного кроку вгору.

За день до того Федеральна резервна система США залишила свою ставку без змін, але троє членів комітету проголосували проти, причому не за зниження, а за підвищення. Два центробанки працюють у різних економіках і з різними проблемами, проте рухаються в одному напрямку: ніхто не здешевлює гроші. Нижче я пояснюю, чому так сталося, чому це надовго і що з цього випливає для особистих фінансів і бізнесу.

1. Один крок униз, один угору

Хронологія виглядає так. 30 січня 2026 року НБУ знизив облікову ставку з 15,5% до 15% і прямо назвав це початком циклу пом'якшення, пояснивши рішення стійким зниженням інфляційного тиску та меншими ризиками зовнішнього фінансування. На трьох наступних засіданнях ставку тримали на рівні 15%, а 30 липня Правління підвищило її на 0,5 п. п., до 15,5%, і це рішення діє з 31 липня.

Важливіше за сам крок те, що НБУ сказав про майбутнє. В оновленому прогнозі, за викладом LB.ua та Інтерфакс-Україна, регулятор допускає подальше підвищення ставки до 16% у 2026 році, а повернення до циклу пом'якшення очікує лише в другому кварталі 2027 року. Отже, мова йде не про короткий відкат, а про щонайменше ще кілька кварталів дорогих гривневих грошей, якщо прогноз справдиться. Станом на 13 вересня 2026 року облікова ставка залишається на рівні 15,5%. Наступне рішення з монетарної політики Правління НБУ, за повідомленнями тих самих видань, оголосить 17 вересня, тож цифри в цьому тексті варто читати з прив'язкою до дати.

2. Незгода у ФРС, яка тягнула не в той бік

29 липня 2026 року Федеральний комітет з відкритого ринку залишив цільовий діапазон ставки на рівні 3,50–3,75% при голосуванні 9 проти 3. Проти проголосували президенти трьох регіональних федеральних резервних банків — Бет Гаммак із Клівленда, Ніл Кашкарі з Міннеаполіса та Лорі Логан із Далласа, — і кожен із них волів підняти ставку на ¼ п. п. уже на цьому засіданні.

Тут потрібна точність, яку в переказах легко втратити. Три голоси «проти» самі по собі траплялися й нещодавно: у грудні 2025 року незгодних теж було троє, але один хотів глибшого зниження, а двоє — залишити ставку без змін, тобто вони тягнули в різні боки. Трьох незгодних, які одностайно вимагали б саме підвищення, не було з вересня 2016 року, і саме в цьому полягає сигнал: комітет розколовся не між «знижувати швидше» і «знижувати повільніше», а між «тримати» і «підвищувати».

Наступне засідання ФРС відбудеться 15–16 вересня, і станом на 13 вересня його результат невідомий. Після виходу серпневих даних про інфляцію, як пише NBC News, ринкові ставки почали закладати підвищення як основний сценарій, проте ринкові очікування — це ще не рішення, і їх не варто плутати.

3. Облікова ставка як ціна часу

Підручникове визначення облікової ставки мало що пояснює людині, яка ухвалює фінансові рішення, тому корисніше думати про неї як про ціну часу. Коли ставка низька, майбутнє коштує дешево, і можна вкластися в проєкт, що окупиться через 10 років, бо гроші на нього майже безкоштовні. Коли ставка висока, горизонт стискається, і виживає переважно те, що приносить гроші швидко.

Цю саму механіку добре видно на облігаціях. Коли ставки в економіці зростають, нові облігації пропонують вищу дохідність, тож уже випущені папери з нижчим купоном дешевшають, доки їхня дохідність не зрівняється з ринковою. Дохідність і ціна облігації рухаються в протилежних напрямках, і це та сама ціна часу, тільки виражена в котируваннях.

Звідси головне спостереження цього розділу: ставка сама по собі не робить нас біднішими чи багатшими. Вона визначає, наскільки далеко в майбутнє економіці дозволено дивитися, і тому зміна ставки передусім переписує, які проєкти мають сенс, а які ні. Тому навіть підвищення на пів відсоткового пункту важить більше, ніж видно з самої цифри, адже воно змінює не лише платіж за кредитом, а й перелік справ, які взагалі варто починати.

4. Українські цифри: чому базова інфляція важливіша за загальну

За даними Держстату за липень 2026 року, споживча інфляція прискорилася до 7,7% у річному вимірі проти 7,2% у червні, а базова інфляція становила 8,1%. Базова інфляція, отже, була вищою за загальну, і саме цей розрив я вважаю найважливішою цифрою літа.

Щоб зрозуміти чому, треба розрізнити два показники. Загальна інфляція враховує всі ціни споживчого кошика, включно з тими, що скачуть від урожаю, погоди чи світових цін на нафту. Базовий індекс Держстату виключає товари й послуги з найбільш волатильними цінами та ті, ціни на які регулюються адміністративно, як-от сирі продукти чи тарифи, тож він ближчий до «температури тіла» економіки без випадкових факторів. Водночас це не «інфляція без продуктів», бо оброблені продукти в базовому індексі лишаються.

Коли базова інфляція вища за загальну, це означає, що подорожчання не приходить ззовні через разові шоки, а вже сидить усередині економіки: у зарплатах, оренді, логістиці, вартості енергії для бізнесу. Саме так НБУ і пояснив липневе рішення, пославшись на стійке посилення фундаментального цінового тиску, зумовлене насамперед зростанням витрат бізнесу на логістику, оплату праці та енергоресурси. Тобто йдеться не про разовий стрибок цін на овочі, а про постійний внутрішній тиск.

Відтоді вийшли свіжі дані. 9 вересня Держстат оприлюднив індекси цін за серпень: за місяць ціни зросли на 0,1%, річна інфляція прискорилася до 8,1%, а базова в річному вимірі лишилася на рівні 8,1%, додавши за місяць 0,5%. Місячний індекс 100,1% і зростання цін на 6,1% за січень–серпень наведено також в офіційному листі Держстату про індекс споживчих цін.

Отже, в серпні розрив зник: загальна інфляція наздогнала базову, а не базова опустилася до загальної. Сезонне здешевлення овочів і фруктів стримало загальний показник, пальне тиснуло на нього вгору, а базова інфляція, яка від цих коливань очищена, за місяць зросла на 0,5%. На мою думку, це не спростовує, а підтверджує попередній висновок: внутрішній тиск нікуди не подівся, просто тепер його видно і в загальній цифрі. Для порівняння, НБУ в липневому прогнозі очікує прискорення споживчої інфляції до 10% і базової до 9,2% на кінець 2026 року, але це прогноз, а не факт.

5. Чи працює ставка проти такої інфляції

Класична схема дії облікової ставки проста: ставка вища, кредит дорожчий, люди й бізнес менше витрачають, попит падає, і ціни гальмують. Ця схема добре працює проти інфляції попиту, коли в економіці забагато грошей і замало товарів. Проблема в тому, що в Україні зараз переважає інша інфляція — інфляція витрат.

Логістика подорожчала не тому, що люди багато купують, а тому, що маршрути довші, а ризики вищі. Зарплати ростуть не тому, що бізнес раптом розбагатів, а тому, що працівників фізично менше. Енергія дорожчає з причин, які в Україні всім зрозумілі й до монетарної політики стосунку не мають.

Проти цих причин ставка майже безсила, бо можна підняти її хоч до 30%, але інженерів у країні від цього не побільшає. Тут, утім, варто не перегнути, адже ставка все ж робить важливу річ: вона заважає разовому подорожчанню перетворитися на спіраль, у якій бізнес і домогосподарства закладають вищі ціни в усі свої плани. Недарма НБУ серед цілей рішення прямо називає контрольованість інфляційних очікувань, тож чесна відповідь на питання «чи працює ставка» звучить так: частково, і переважно не через попит.

6. Функція, яка важить не менше: гривня і валютний ринок

Друга, менш помітна роль високої ставки полягає в тому, що вона тримає гривню привабливою. Гривневий депозит на 12 місяців зараз дає дохідність близько 14% річних, тоді як готівковий долар удома не дає нічого, і за такої різниці частина людей обирає гривню, а це знімає тиск із валютного ринку.

За цією цифрою стоїть конкретний показник. Український індекс ставок за депозитами фізичних осіб UIRD, який розраховується за методикою, розробленою разом із НБУ, на основі ставок 20 найбільших банків, для гривневих вкладів на 12 місяців становив 14,07% на 1 вересня і 13,99% на 11 вересня 2026 року. Якщо відняти від цієї ставки річну інфляцію серпня, отримаємо грубу оцінку реальної дохідності майже 6% річних до сплати податків; оцінка спрощена, бо зіставляє майбутню дохідність із минулою інфляцією.

НБУ і сам не приховує цієї логіки: у рішенні від 30 липня зазначено, що його ухвалено, зокрема, для підтримання привабливості гривневих активів і стійкості валютного ринку. Тому я б описав нинішню ставку так: це не стільки інструмент проти цін, скільки інструмент проти втечі з гривні, і ця функція ще знадобиться нам у практичній частині.

7. Американське дзеркало

Українська ставка існує не у вакуумі, тому корисно подивитися на США. Там ставка ФРС тримається на рівні 3,50–3,75%, а споживча інфляція, за даними Бюро статистики праці, у серпні 2026 року становила 3,4% за рік, як і в липні. Порівняно з українськими цифрами це виглядає дрібницею, але ціль ФРС — 2%, а сам голова ФРС у липневому виступі перед Конгресом говорив про інфляційний сплеск останніх п'яти років.

Найцікавіше починається, коли повернутися до базової інфляції, бо в Америці картина дзеркальна. Базова інфляція без урахування продуктів харчування й енергії там становила 2,5% у липні та 2,4% у серпні, тобто помітно нижче за загальну. Річне значення базової інфляції в серпні навіть трохи знизилося, але за місяць вона зросла сильніше, ніж очікували економісти, і саме це підштовхнуло ринок до думки про підвищення ставки.

Така структура означає, що американське подорожчання значною мірою приходить ззовні, через енергію, зовнішні шоки та перебої з постачанням, тоді як усередині економіки тиск помірніший. В Україні влітку було навпаки: загальна інфляція нижча, базова вища, тобто ззовні тисло менше, а зсередини більше. Звідси мій висновок, який є авторською інтерпретацією, а не позицією НБУ чи ФРС: американська інфляція може значною мірою відступити сама, якщо подешевшає нафта, тоді як українська сама не зникне, бо зарплати назад не падають, а логістика сама не скорочується. Це не привід для паніки, а привід не чекати швидкого полегшення й будувати плани так, ніби дорогі гроші — надовго.

8. «Інфляція — це вибір»

Кевін Ворш, який склав присягу як голова ФРС 22 травня 2026 року, уже давно повторює фразу, яку варто запам'ятати: інфляція — це вибір. На пресконференції 17 червня він сказав, що роками називав інфляцію вибором, і пообіцяв, що комітет «доведе це на ділі». Сенс фрази в тому, що інфляція не є стихійним лихом чи погодою, а є наслідком рішень, які хтось ухвалив.

Ворш — відомий критик рамки гнучкого таргетування середньої інфляції, яку ФРС запровадила 2020 року. Ця рамка дозволяла інфляції певний час перевищувати 2%, щоб компенсувати попередні періоди, коли вона була нижчою за ціль, тобто ціль ставала середньою за цикл, а не миттєвою. Строго кажучи, це не було дозволом на інфляцію, але саме такий підхід зробив ФРС терпимішою до вищих цін у період відновлення після пандемії.

Від цієї рамки ФРС відмовилася ще в серпні 2025 року, і тодішній голова Джером Пауелл визнав, що в інфляції, яка прийшла за кілька місяців після змін 2020 року, «не було нічого навмисного чи помірного». Проте формальна відмова від терпимості не повернула інфляцію до цілі, і в цьому полягає іронія: перевищення цілі, яке у 2020 році задумувалося як помірне й тимчасове, триває вже понад п'ять років.

9. Нульові ставки були винятком, а не нормою

Із цього випливає теза, яку я вважаю ключовою для планування, хоча це авторська інтерпретація, а не консенсус економістів. Ми звикли думати, що нульові ставки 2010-х років — це нормальний стан світу, до якого все рано чи пізно повернеться. Насправді ФРС тримала ставку біля нуля у 2008–2015 і 2020–2022 роках, а за довшу історію гроші здебільшого коштували помітно дорожче.

Період майже безкоштовних грошей був аномалією — дуже приємною і дуже довгою, але аномалією. Покоління підприємців, яке будувало бізнес після 2010 року, просто ніколи не працювало в умовах, коли капітал має відчутну ціну, і тепер воно в таких умовах працює. Звичка до дешевого капіталу закладена в його бізнес-моделі, оцінки компаній і уявлення про те, скільки коштує помилка, тому перелаштування болить сильніше, ніж підказує сама різниця у відсоткових пунктах.

10. Що з цим робити практично

Одразу застереження: це не інвестиційна порада, а опис механіки, яку кожен застосовує до своєї ситуації самостійно. Я бачу чотири речі, які варто врахувати, і жодна з них не вимагає вгадувати дату наступного рішення НБУ чи ФРС. Усі вони спираються лише на припущення, що дорогі гроші протримаються довше, ніж хотілося б.

Депозит — висока ставка має один приємний бік: гривневий депозит зараз дає дохідність, якої, найімовірніше, не буде, коли цикл пом'якшення таки почнеться. Тому, якщо ви плануєте класти гроші, варто дивитися на строкові депозити, а не на вклади до запитання, бо так ви фіксуєте сьогоднішню ставку на наступний рік. Та сама логіка діє для облігацій із фіксованою дохідністю, але з одним застереженням: якщо ставки зростуть ще, ринкова ціна вже купленого папера знизиться, і це важливо для тих, хто може продати його до погашення.

Кредит — тут логіка дзеркальна: беручи кредит зараз, ви фіксуєте дорогу ціну грошей надовго. Це не привід відмовлятися від позик, а привід рахувати проєкт за ставкою, яка найближчим часом не впаде. Якщо бізнес-план сходиться тільки за умови, що ставка знизиться, то це вже не бізнес-план, а надія.

Горизонт планування — для бізнесу цей пункт найважливіший, бо за дорогих грошей виживають проєкти з коротким терміном окупності, і перемагає не той, у кого краща ідея, а той, у кого швидший грошовий потік. Практичний висновок полягає в тому, щоб розділити плани на ті, що дають гроші протягом року, і ті, що дають гроші за три роки. Перші варто робити зараз, а другі тримати напоготові до першого реального зниження ставки.

Валюта — порад щодо купівлі валюти я не даю, бо це не моя роль, але механіку описати можу. Поки ставка висока, у гривні є вбудований аргумент у вигляді дохідності, а коли ставку почнуть знижувати, цей аргумент слабшатиме. Тому стежити варто не так за курсом, як за рішеннями щодо ставки, бо курс — це наслідок, а ставка — одна з його причин.

Головна думка

Найпоширеніша помилка, яку зараз роблять і бізнес, і домогосподарства, полягає в очікуванні: що гроші подешевшають, ставки впадуть і стане як раніше. Проте цифри говорять інше, бо в Україні один крок униз за пів року завершився відкатом, а у ФРС троє членів комітету вперше з 2016 року одностайно вимагали підвищення. Це не пауза перед пом'якшенням, а нова нормальність, принаймні на горизонті, який бачать самі центробанки.

Дорогі гроші не є покаранням. Це інша система координат, у якій виграє не той, хто найгучніше мріє, а той, хто найшвидше рахує, і чим раніше плани перебудовано під цю систему, тим дешевше обходиться перехід. Я й сам довго тримав у голові сценарій, що скоро стане легше, тому розумію, наскільки він зручний, і саме тому не раджу на нього спиратися.