Перевернута піраміда: в Америці АІ забирає роботу в джунів, а в Україні — у сеньйорів

За першу половину 2026 року податки, які сплатили резиденти Дія.City, зросли на 75%, експорт комп'ютерних послуг за січень–травень додав лише 3,7%, а кількість технічних фахівців у 50 найбільших айті-компаніях країни за пів року скоротилася на 3%. На перший погляд ці цифри не можуть бути правдою одночасно, адже галузь, яка платить на три чверті більше податків, мала б і заробляти більше, і більше наймати. Насправді вони цілком сумісні, і те, як саме вони сходяться, розповідає про українську економіку більше, ніж будь-який річний звіт.

Утім, ці цифри лише відчиняють двері до значно важливішої історії. У США дослідники фіксують, що АІ вимиває з ринку праці початківців, тоді як в українському айті серед звільнених найбільша частка припадає на сеньйорів. Той самий інструмент і той самий рік дають протилежний напрямок, тож нижче я розбираю, чому за цим, найімовірніше, стоять різні причини і чому втрата верхівки піраміди небезпечніша за втрату її основи.

1. Три цифри, які не сходяться

Перша цифра стосується податків. За даними Мінцифри, які навела «Економічна правда», резиденти Дія.City за I півріччя 2026 року сплатили майже 28 мільярдів гривень, що на 75% більше, ніж за аналогічний період попереднього року. У повідомленні цю суму подано як рекорд, і формально так воно і є.

Друга цифра стосується експорту. За даними НБУ, які узагальнило видання «Вектор», за січень–травень 2026 року Україна експортувала комп'ютерних послуг на 2,78 мільярда доларів проти 2,68 мільярда роком раніше, тобто приріст становив 3,7%. Свіжіші дані масштабу не змінюють: за сім місяців 2026 року айті-експорт зріс із 3,76 до 3,91 мільярда доларів, тобто приблизно на 4%.

Третя цифра стосується людей. За підрахунком DOU у рейтингу «Топ-50 ІТ-компаній України, літо 2026», кількість технічних фахівців у найбільших компаніях за пів року зменшилася приблизно на 2 тисячі, або на 3%. При цьому 44% компаній зі списку скоротили штат, 38% наростили, а 18% лишилися без змін, тож ідеться не про поодинокі випадки, а про переважну тенденцію.

Тут потрібне уточнення: періоди в цих трьох цифр різні. Податки й фахівці виміряні за перше півріччя, а експорт — за п'ять місяців, тож ставити їх поруч коректно для порівняння порядків величин, але не як показники одного й того самого проміжку. Порядок величин, утім, говорить сам за себе, бо між +75% і +4% лежить відстань, яку зростанням бізнесу не пояснити.

2. Розв'язка: формалізація, а не зростання

Податки зросли на 75% насамперед не тому, що галузь стала заробляти на 75% більше, а тому, що в режим зайшло більше компаній. На початку лютого 2026 року резидентів Дія.City було 3,7 тисячі, у липні їхня кількість перетнула позначку 4,5 тисячі, а протягом 2025 року вона подвоїлася — ці дані наведено в тому самому повідомленні Мінцифри. Коли кількість платників за рік подвоюється, а за наступні п'ять місяців зростає ще більш ніж на п'яту частину, сума податків з цієї бази збільшується навіть тоді, коли виручка галузі майже стоїть на місці.

По суті, це переїзд бізнесу з однієї податкової кімнати в іншу. Гроші, які раніше рахувалися деінде — через загальну чи спрощену систему оподаткування або й повз бюджет, — тепер проходять через спеціальний режим і потрапляють у його статистику. Економісти називають такий процес формалізацією, і сам по собі він корисний, бо бюджет отримує більше, компанії виходять із сірої зони, а статистика стає чеснішою.

Проте формалізація і зростання — дві різні речі, і коли їх плутають, з'являються заголовки про рекордні податки в галузі, яка насправді майже не росте. Варто чесно позначити межу цього висновку: це моя інтерпретація, підкріплена арифметикою, а не офіційне пояснення Мінцифри чи НБУ. Розкладу надходжень за видами податків у публічних повідомленнях немає, тож не можна виключити, що частину приросту дало й підвищення зарплат усередині режиму. Саме тому я кажу «насамперед», а не «виключно».

3. Айті росте, але втрачає частку в експорті послуг

Друга цифра приховує ще одну, менш приємну деталь. У травні 2026 року комп'ютерні послуги дали 39,4% усього експорту послуг України, тоді як рік тому ця частка становила 42,1%. У липні, за даними НБУ, вона знизилася до 38,6%, що на 2,3 відсоткового пункту менше, ніж роком раніше, і все це відбувається на тлі того, що в доларах айті-експорт зростає.

Якщо галузь росте й водночас втрачає частку, це арифметично означає лише одне: решта експорту послуг росте швидше. За I півріччя 2026 року весь експорт послуг, згідно з оглядом даних НБУ, збільшився на 6,9%, до 8,08 мільярда доларів, тоді як комп'ютерні послуги додали 4,1%. Серед статей, що росли найшвидше, — вантажні автоперевезення з приростом на 61% і професійні послуги з приростом майже на 17%. Галузь, яку роками називали локомотивом української економіки, лишається найбільшою, але перестала бути найшвидшим вагоном.

Це не катастрофа, адже диверсифікація експорту — нормальний і навіть корисний процес, який знижує залежність країни від однієї галузі. Небезпечне інше: коли бюджет, освіту й податкову політику й далі планують навколо айті так, ніби галузь досі перебуває в тому статусі, у якому її звикли бачити. Саме тому три цифри з початку статті варто читати разом, а не вибирати з них найзручнішу.

4. Піраміда Майстра: на чому заробляє фірма послуг

1993 року американський консультант Девід Майстер видав книжку «Managing the Professional Service Firm» про те, як улаштовані фірми професійних послуг — юридичні, консалтингові, аудиторські. Він показав річ, яка спочатку здається технічною, а потім пояснює половину логіки таких бізнесів: прибуток фірми залежить не лише від того, наскільки сильні її партнери, а й від співвідношення молодших фахівців до старших. Це співвідношення Майстер назвав важелем (leverage) і поставив його поруч із маржею та продуктивністю серед ключових драйверів прибутковості.

Логіка тут проста: фірма наймає молодшого фахівця відносно дешево, а продає його години клієнту з кратною націнкою. Тож що більше джунів припадає на одного сеньйора, то вищий прибуток на партнера. Сеньйор потрібен, щоб перевіряти роботу й відповідати за результат перед клієнтом, але основну частину грошей генерує не він, а піраміда під ним.

Майстер писав передусім про юридичні, консалтингові та аудиторські фірми, проте перенесення його моделі на айті-аутсорс є коректною аналогією, бо сервісна компанія, що продає години розробників, улаштована за тим самим принципом. Уся модель аутсорсу — це піраміда, широка внизу й вузька вгорі, і стійкість цієї конструкції залежить від того, чи вистачає людей на кожному з її поверхів.

5. Америка: АІ підмиває основу піраміди

Якщо слідувати логіці Майстра, генеративний АІ мав би виїдати саме основу піраміди. Типовий код, рутинні перевірки, стандартні документи — усе, чим зазвичай зайняті джуни, — спирається на знання, вже записане в текстах, а саме таке знання мовні моделі відтворюють найкраще. Тому перший удар логічно очікувати там, де працюють початківці.

У США саме це й відбувається. Ерік Бриньольфссон і його співавтори зі Стенфордської лабораторії цифрової економіки в серпні 2025 року опублікували роботу «Canaries in the Coal Mine?», тобто «Канарки у вугільній шахті?», побудовану на зарплатних відомостях ADP, що охоплюють мільйони американських працівників. У серпневому оновленні 2026 року, з даними до червня 2026-го, автори показують, що зайнятість 22–25-річних у професіях, найбільш відкритих до АІ, тепер приблизно на 19% нижча, ніж була б, якби зростала тими самими темпами, що й в однолітків у менш відкритих професіях. Роком раніше цей розрив, за оцінкою тих самих авторів, становив 15%, тобто за рік він розширився, тоді як у досвідчених працівників подібного розриву немає.

Механізм, який описують автори, важливіший за саму цифру, бо коригування відбувається передусім через скорочення найму молодих працівників, а не через зростання звільнень. Це не хвиля скорочень, а тиха відсутність вакансій, коли двері ніхто не зачиняв, їх просто перестали відчиняти. Автори також фіксують, що зайнятість молодих падає в ролях, які спираються на кодифіковане, записане знання, а зайнятість досвідчених зростає там, де цінується неявне знання, набуте практикою.

При цьому оновлена версія роботи містить застереження, яке в переказах часто губиться: ознак широкого витіснення працівників АІ в масштабі всієї економіки автори не знаходять. Страждає конкретний шар — молоді люди в конкретних професіях, — і саме так результат і треба читати, без екстраполяції на ринок праці загалом.

6. Україна: вимивається верхівка

В українському айті картина протилежна. За опитуванням DOU, проведеним у березні–квітні 2026 року, роботу за останній рік втратили 17% айті-фахівців в Україні проти 19% роком раніше, а серед звільнених найбільшу групу становлять сеньйори — 43%. Частка лідів серед звільнених за рік зросла з 9% до 15%, тоді як частка мідлів, навпаки, зменшилася з 34% до 29%.

Ринок початківців тим часом рухається в інший бік. За даними Djinni, у 2025 році конкуренція за вакансії без досвіду зменшилася вдвічі: кандидатів у пошуку стало на 30% менше, а вакансій без вимог до досвіду рекрутери опублікували майже на 20% більше, у середньому 950 на місяць проти 800 роком раніше. На вакансію початківця в JavaScript тепер припадає 45 відгуків, тоді як рік тому їх було майже 100.

Однак це прочитання потребує застереження, без якого воно стає надто оптимістичним. Частка новачків серед усіх кандидатів на платформі впала з 11% у 2024 році до 7% у січні 2026-го, тобто конкуренція знизилася не лише тому, що вакансій побільшало, а й тому, що частина початківців просто пішла з ринку. Теза «джунам стало легше» правдива лише наполовину, бо легше стало насамперед тим, хто лишився. До того ж ці дані актуальні на січень 2026 року, і свіжішого огляду ринку початківців від Djinni на момент публікації знайти не вдалося.

Отже, в Америці АІ вимиває низ піраміди, а в Україні вимивається верх. Той самий інструмент і той самий рік дають протилежний напрямок, а так не буває, якщо причина одна, тож найімовірніше, причини різні.

7. Продукт проти годин: гіпотеза, а не висновок

Моє пояснення цієї розбіжності я подаю саме як гіпотезу, а не як доведений факт. Американська технологічна компанія найчастіше продає продукт, тож коли з'являється інструмент, який виконує роботу початківця, вона просто перестає наймати початківців. Українська айті-компанія найчастіше продає години, і коли клієнт скорочує бюджет, він не питає, кого замінив АІ, а знімає найдорожчі години, якими зазвичай є сеньйорські.

Інакше кажучи, українське айті ріже не АІ, а бюджет клієнта. Цю гіпотезу опосередковано підтримують ті самі дані DOU: лише 5% звільнених в Україні назвали причиною заміну штучним інтелектом, тоді як 38% вказали на оптимізацію в компанії, а 32% — на складне фінансове становище. Отже, у нашій статистиці звільнень АІ поки що майже не видно, і це також застерігає від алармістського прочитання всієї історії.

Водночас дані не виключають й інших пояснень. Сеньйорів у галузі може бути просто більше в абсолютному вимірі, тож їхня частка серед звільнених буде високою навіть без особливого тиску саме на цей рівень. На цифри здатен впливати й ефект бази після масових наймів 2021–2022 років. Крім того, 43% — це частка серед звільнених, а не ймовірність втратити роботу для окремого сеньйора, і ці дві величини легко сплутати.

8. Чому втратити верх гірше, ніж низ

Втрата верхівки піраміди небезпечніша за втрату основи через різний час відтворення. За моєю оцінкою, джуна можна виростити приблизно за 2 роки, тоді як на сеньйора йде 8–10 років, і це не формальний норматив, а практичний порядок величин. Коли компанія втрачає початківців, вона отримує проблему через кілька років, а коли втрачає старших, проблема виникає наступного ранку, і закрити її не можна ні грошима, ні курсами.

Тут два процеси сходяться в одній точці. У статті про здешевлення інтелекту й парадокс Джевонса я розбирав, як із падінням ціни генерації дорожчає інше — перевірка й відповідальність. Хтось має подивитися на те, що видала модель, вирішити, що з цього можна віддавати клієнту, а що ні, і підписатися під результатом, а це і є робота сеньйора.

Виходить, що ми одночасно робимо дві протилежні речі. З одного боку, впроваджуємо інструмент, який різко підвищує цінність перевірки, а з другого — скорочуємо саме тих людей, які вміють перевіряти. Якщо гіпотеза про бюджет клієнта правильна, це не свідома стратегія, а побічний ефект скорочення найдорожчих годин, і саме тому його варто назвати вголос.

9. Що з цим робити компаніям

По-перше, якщо економіка вашої компанії тримається на важелі, тобто на продажу годин дешевих фахівців за високою ціною, АІ не покращить маржу, а з'їсть її. Клієнт має доступ до тих самих моделей і рано чи пізно спитає, чому платить за години, які машина виконує за хвилини. Тому продавати доведеться не години, а результат, і це не гасло, а зміна самої конструкції договору.

По-друге, порахуйте, скільки років займає ваша найдовша експертиза: не середній стаж команди, а час, потрібний, щоб виростити людину, яка сьогодні тримає найскладнішу ділянку. Якщо ця цифра перевищує 5 років, кожен звільнений сеньйор означає не економію на зарплаті, а списання активу, який ви не купите назад за ті самі гроші. Балансова вартість такого активу нульова, але його відновлення коштує років, і саме цю різницю бюджет скорочень зазвичай не бачить.

По-третє, ринок початківців зараз є ринком роботодавця: конкуренція за вакансії без досвіду впала вдвічі, і вибирати є з кого. Якщо у вас є хоча б одна людина, здатна навчати, це вікно варто використати, бо вічно відчиненим воно не буде. Сеньйорів через 8–10 років доведеться брати саме з тих, кого наймуть сьогодні.

10. Що з цим робити тим, хто працює в галузі

Корисно придивитися до розмежування, яке стенфордські автори проводять між кодифікованим і неявним знанням. Зайнятість молодих падає там, де знання можна виписати в інструкцію, а зайнятість досвідчених зростає там, де воно тримається на практиці — на розумінні, чому рішення, яке спрацювало в трьох попередніх клієнтів, не спрацює в цього. Саме тут пролягає межа між роботою, яку модель відтворює, і роботою, яку вона лише прискорює.

Це не порада «стати сеньйором», бо стаж сам по собі нічого не гарантує. Це вказівка на тип знання, який зараз дорожчає: записане знецінюється, бо його відтворює модель, а прожите — ні, бо його можна набути лише на власних рішеннях і їхніх наслідках. Тому розумніше вкладатися не в кількість вивчених інструментів, а в досвід розв'язання нестандартних задач.

Головна думка

Ми звикли міряти здоров'я галузі кількістю грошей, які вона приносить у бюджет. Проте податки показують, скільки бізнесу зайшло в облік, експорт показує, скільки бізнесу справді є, а структура команд показує, чи буде він завтра.

У здоровій галузі ці три цифри дивилися б в один бік, а зараз вони дивляться в різні. Податки рекордні завдяки формалізації, експорт майже стоїть, а з команд вимивається саме той рівень, на якому тримається перевірка роботи АІ. І, на мою думку, саме третя цифра важить для майбутнього української галузі найбільше.